Ейфель Густав

200px-Gustave_Eiffel
Александр Ґюстав Ейфель (фр. Alexandre Gustave Eiffel); (15 грудня 1832, Діжон — 28 грудня 1923, Париж) — французький інженер-будівельник і архітектор.

Ейфель побудував більш ніж 200 споруд: мости, віадуки, вокзали, банки, школи, церкви, казино. Майже усі побудовані ним 36 мостів увійшли до підручників як приклади сміливих інженерних рішень.
Наприклад, на річці Дору в Португалії, там м’який ґрунт не дозволяв вбити у дно палі, він побудував єдиний проліт мосту довжиною 160 метрів, що було унікальним для того часу.

В 1876 р. взяв участь в будівництві статуї Свободи, зробивши для цієї 46-метрової споруди, металевий каркас.

2 травня 1886 року французький уряд оголосив конкурс на найкращий проект: було запрошено французьких інженерів та архітекторів, щоб ті «визначили: чи можна на Марсовому полі спорудити залізну вежу з основою 125 метрів і заввишки 300 метрів».
Незалежно від того що запропонують учасники конкурсу, їхні проекти мали відповідати двом вимогам: 1) споруда повинна була себе окупити, тобто вона мала приваблювати відвідувачів, які платили за вхід на виставку і тим самим було б покрито витрати на її спорудження; 2) це повинна була бути тимчасова споруда, яку можна було б легко розібрати, коли виставка закінчиться.

До того, як було оголошено конкурс, Ейфель, якого вже тоді уся Франція знала як «найкращого творця споруд із металу», вже розробив проект вежі.
Згодом його називатимуть Magicien du Fer — Коваль-чарівник.
За кілька тижнів до початку конкурсу він зустрівся з міністром Франції Едуардом Локроєм і продемонстрував проекти кованої залізної вежі, яку він був готовий спорудити.
Ейфель виконав на замовлення 5329 креслень, щоб показати 18 038 різних складових, які будуть використані у вежі.

У січні 1887 року Ейфель підписав контракт з урядом Франції та адміністрацією Парижу. Його будівельна фірма, погодилася вкласти 1,3 мільйона доларів з 1,6 мільйона доларів, які були необхідні для того, щоб побудувати вежу. Натомість Ейфель мав отримати всі прибутки, які дасть вежа під час виставки, а також за наступні 20 років. (Уряд погодився не розбирати вежу після виставки.) Після цих двадцяти років вежа мала перейти у повну власність міста Париж.

Будівництво розпочалося 26 січня. Не можна було гаяти ані хвилини. До відкриття виставки залишалося менш ніж два роки, і Ейфель мав побудувати вежу швидше за будь-яку подібну споруду, зведену коли-небудь у цілому світі.

На тлі 1000-футової вежі всі інші будівлі Парижа здавалися б карликами, а пам’ятні споруди, — включаючи Нотр-Дам, Лувр та Тріумфальну арку, непомітними й нікчемними. Коли почали копати землю для закладення фундаменту, близько 300 видатних парижан підписали петицію, в якій вони протестували проти спорудження вежі.
Вони заявляли, що «порожня свічка» Ейфеля «спотворить та збезчестить» місто. Але Ейфель та адміністрація міста проігнорували петицію, і роботи тривали без перерви.
Чим далі тривали роботи, тим більше прихильників ставало у вежі: їй присвячували музику, фільми.
Зрештою, творіння архітектора Ейфеля, так і залишилось прикрасою Марсового поля, ставши візитною карткою Парижу.

Разом з архітектором статуї Свободи, скульптором Фредеріком Бартольді, входив до складу «Ельзаско-Лотарінгської» масонської ложі.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>